Меню сайта


Організації
Національна дитяча гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія НАЦІОНАЛЬНА ДОВІДКОВА БЕЗКОШТОВНА ЛІНІЯ З ПИТАНЬ МІГРАЦІЇ ТА ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ГАРЯЧА ЛІНІЯ КІБЕРПОЛІЦІЇ


Приєднуйтесь!
Курси, вебінари, олімпіади. Портал Всеосвіта.


Форма входу


Погода


Категорії розділу
Новости школы [672]
Новости Химика [16]
Новости сайта [26]
Новости Славянска [36]
Новости Украины [56]
Новости Донецкой области [4]
Интересное в мире [15]
ЗНО [0]
Все про ЗНО


Пошук


Календар
«  Квітень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930


Наше опитування
Нужен ли школе собственный сайт?
Всього відповідей: 521


Міні-чат


Друзі сайта
  • Официальный портал Славянского городского совета
  • Официальный сайт Славянской ООШ № 5
  • Официальный сайт Славянской ООШ № 15
  • Николаевская ОШ I – III ступеней №3 Славянского городского совета
  • Общеобразовательная школа №43 г.Симферополя
  • Особистий сайт викладача фізики та астрономії ЗОШ № 1 м. Слов'янська Головачова О.М.
  • Зварювальний факультет НТУУ "КПІ"
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz


  • ...


    Статистика UCOZ

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0


    Архив записей


    ...


    математика дети Рекомендации Биология Грипп ФІЗИКА Учитель відповіді психология советы ЗНО-2010 новый год тестирование праздник Весна Конкурс сайт школа ЗНО Тестування Память девятая школа война Святогорск Карантин День Победы Гамаюн С.А. славянск донецк Крым футбол выпускники Донбасс Шахтер Донбасс-Арена Олимпиада Дегтярьова Н.М. 4 клас Смаль Л.П. Новости Славянска Кожемяко Т.И. Павловська С.М. Рябкина Л.Н. 2-а Дяченко М.А. 2-Б Праздники 1 класс Борзенкова Д.М. начальная школа.
    Приветствую Вас, Гість · RSS 12.07.2020, 04:44
    Главная » 2020 » Квітень » 6 » Рекомендації щодо профілактики булінгу, кібербулінгу та суїцидальної поведінки в умовах загальнонаціонального карантину .
    13:57
    Рекомендації щодо профілактики булінгу, кібербулінгу та суїцидальної поведінки в умовах загальнонаціонального карантину .

    Рекомендації та профілактика

    з питань протидії булінгу (цькуванню) та кібербулінгу в умовах загальнонаціонального карантину. Поняття кібербулінг, його причини, різновиди, ознаки.

    Як допомогти дитині, якщо виявили ознаки булінгу, кібербулінгу або прояви суїцидальної поведінки.

    Питання безпеки учнів, збереження їх життя та здоров’я, формування умінь захистити себе в навколишньому середовищі є актуальними в системі освіти та домашньому вихованні дітей та учнівської молоді.
    Поняття булінгу (цькування), його види, ознаки, типові риси та особливості поведінки сторін-учасників булінгу.

    Поняття булінгу (цькування):
    Згідно з статтею 1734 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"
    булінг – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
    Але, слід пам'ятати, що не кожен конфлікт є булінгом, тому треба навчитись чітко відрізняти ці поняття. Розуміти те, що цькування – це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися.

    Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
    - систематичність (повторюваність) діяння;
    - наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),
    спостерігачі;
    - наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх,
    тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або
    спричинення соціальної ізоляції потерпілого»;
    - крім того, ключовою ознакою саме булінгу є бажання завдати шкоди,
    принизити жертву.
    Мотивацією до булінгу дуже часто стають заздрість, жага помсти, боротьба за лідерство в колективі, потреба нейтралізації суперника, зіткнення різних цінностей, поглядів на життя, субкультур, агресивність, наявність психічних і
    фізичних вад у жертви, бажання принизити, самоствердитися. Дуже часто булерами стають діти, які потерпають від жорстокого поводження з ними в родині, з боку дорослих.

    . Виділяють такі види булінгу:
    - фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень);
    - психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж);
    - економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей);
    - сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, фільмування у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);
    - кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).
    Типові риси булерів:
    - вони відчувають сильну потребу панувати, підпорядковувати собі інших, задля задоволення власних потреб і цілей;
    - вони є дуже імпульсивними;
    - часто зухвалі та агресивні навіть з дорослими;
    - не виявляють співчуття до своїх жертв;
    - якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше всіх в групі.
    Типові риси жертв булінгу:
    - вони вразливі, полохливі, замкнуті;
    - вони часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку;
    - схильні до депресії, частіше за ровесників думають про самогубство;
    - не мають друзів серед однолітків, частіше спілкуються з дорослими, або з молодшими за віком;
    Діти, що стали жертвами булінгу проявляють наступні особливості поведінки:
    - прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
    - бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять їх проводжати, спізнюються на уроки;
    - в них порушується сон, апетит, спостерігається нервовий тик, вони відлюдькуваті та скритні;
    - в них виявляють рвані, пошкоджені речі та одяг;
    - часто просять дати грошей, або навіть починають красти;
    - вони втрачають інтерес до навчання та улюблених занять;
    - мають постійні садна, синці та інші травми;
    - не бажають йти на контакт, мовчазні;
    - як прояв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.
    У спостерігачів відзначається відчуття провини та власного безсилля.

    Чинники, які впливають на агресивні та жорстокі прояви поведінки в дітей
    - негативний вплив ЗМІ на дітей;
    - поширення культу насильства на телебаченні, в соціальних
    мережах, суспільстві;
    - низький рівень виховання, байдужість з боку батьків;
    - низький рівень правової культури та грамотності населення;
    - комп'ютерні ігри, що пропагують насильство.

    Як почати говорити з дитиною про булінг.
    Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.
    Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.
    Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).
    Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати й в класі та потім влаштувати аналіз фільму.

    Профілактики кібербулінгу в умовах загальнонаціонального карантину. Поняття кібербулінг, його причини, різновиди, ознаки.

    2.1. Поняття кібербулінг.
    На сьогоднішній день, в умовах загальнонаціонального карантину, коли діти переважно спілкується в соціальних мережах потрібно більшу увагу приділяти профілактиці та запобіганню саме кібербулінгу.
    Кібербулінг – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.
    Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.
    Різновиди кібербулінгу:
    - використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;
    - анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;
    - кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;
    - тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;
    - хепі-слепінг (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет без згоди жертви;
    - сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;
    - відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

    Причини та ознаки кібербулінгу.
    Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином, булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини в закладі освіти.
    Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

    Кібербулінг має декілька проявів (ознак), жоден з яких не в якому разі не можна ігнорувати:
    - відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
    - троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
    - демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
    - створення груп ненависті до конкретної дитини;
    - пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
    - провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);
    - надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).
    Наслідки кібербулінгу:
    - психологічно зламана особистість;
    - замкненість у собі;
    - відчуження від реального життя;
    - боязнь спілкуватися з однолітками;
    - суїцидальні наміри;
    - адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув'язнення);
    - осуд оточуючих.

    Рекомендації батькам щодо виявлення випадків цькування та захисту дитини від кібербулінгу.
    Наслідки булінгу.
    В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.
    Як почати говорити з дитиною про булінг.
    Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.
    Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.
    Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).
    Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати й в класі та потім влаштувати аналіз фільму.
    Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:
    - здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);
    - застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;
    - навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;
    - розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
    Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.
    На це є декілька причин:
    • страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
    • страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
    • страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
    • страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

    У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик, або вже відбулася спроба, то батькам рекомендовано зробити наступне:
    - першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування - батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їх власні психологічні конфлікти, або виявляє існуючі проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - долати страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як говориться те, що говориться дорослими, тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію (корисною стає невербальна комунікація - жести, доторкання тощо). Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відвертає їх допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і бажає, і не хоче її, тому для досягнення позитивного результату у діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння і максимальний прояв любові.

    Оскільки структура сімейного спілкування може сприяти як скоєнню булінгу, так і віктимізації дітей, важливим є допомогти батькам усвідомити вплив свого стилю виховання і поведінки в конфліктних ситуаціях на розвиток дітей і надати їм конкретні рекомендації з вирішення конфліктів у себе вдома.

    Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:
    - здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);
    - застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;
    - навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;
    - розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.
    Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.
    На це є декілька причин:
    • страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
    • страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
    • страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
    • страх з'ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

    Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

    • Інформація щодо діяльності гарячих ліній, громадських та державних організацій та доступу до їх послуг:
    • дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)
    • гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000
    • гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123
    або 0 800 500 335
    • Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20
    • Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75
    • Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
    • Національна поліція України 102
    • правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103
    • гаряча лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефона, 116 111 – для мобільного)
    • Центр соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді вашого міста, або району.

    • Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111(цілодобово) та 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00),
    • телефон довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності.

    Категория: Новости школы | Просмотров: 76 | Добавил: egorovamaria195 | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0
    Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
    [ Регистрация | Вход ]
    Copyright Слов`янська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 9 2008-2016