Касянчук Роман Олександрович

23.04.1997 – 28.03.2022

Випускник Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Слов’янської міської ради Донецької області 2015 року.

Солдат, військовослужбовець в/ч А2120 ДШВ ЗС України.
Роман загинув, захищаючи рідну землю від російських загарбників, в с. Бражківка поблизу м. Ізюм на Харківщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ВІЧНА ШАНА!

Троценко Максим Євгенович

03.01.1984 – 29.04.2022

Випускник Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 9 Слов’янської міської ради Донецької області 2002 року.

Старший солдат, військовослужбовець ЗС України в/ч 3035 Національної гвардії України (НГУ). Загинув, зупинивши колону ворога на підступах до міста Лиман на Донеччині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Його любов до рідного краю та Батьківщини була незламна. І в час, коли руїна покотилась катком війни на Україну, він був поруч з побратимами й без коливань прийняв останній бій задля майбутнього кожної дитини на нашій непідкореній землі.
ВІЧНА ШАНА!

Толмачов Роман Едуардович

09.01.1998 - 01.12.2023

солдат, стрілець – помічник гранатометника військової частини А3719
Народився у Слов’янську. Навчався у 9 школі. Закінчив Слов’янський професійний ліцей залізничного транспорту, отримавши спеціальність повара-кондитера. Працював в автосервісі.
Мав намір вступити до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, але не встиг пройти медкомісію. Після початку повномасштабного російського вторгнення, у 2023-му році, пішов на фронт добровольцем.
«Роман був добрий, чуйний, відповідальний, готовий поділитися останнім. Нікому не відмовляв у допомозі. Любив тварин, ремонтувати машини та велосипеди», - пригадує мати бійця Ольга Толмачова.
Загинув у бою в районі селища Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.
Похований у Слов’янську на кладовищі по вул. Д. Галицького. 
Вічна пам’ять та вічна слава Герою!

Віталій Козаренко

14.04.1978 - 12.08.2024

12 серпня у бою поблизу села Синьківка Куп’янського району Харківської області загинув старший стрілець – оператор механізованого відділення військової частини А4722, солдат Віталій Козаренко. Йому назавжди залишиться 46 років.

Віталій народився 14 квітня 1978 року в Слов’янську. Вчився у школах № 20 і № 9. Продовжив навчання у професійно-технічному училищі № 146, де отримав спеціальність водія-тракториста. Працював разом із батьками в сімейному бізнесі – виробництві керамічного посуду.

Займався спортом, любив тварин. Був чуйним, турботливим сином та батьком.

Віталія Козаренко поховали на кладовищі на вулиці Данила Галицького. У нього залишилися мати і дружина. Без батька буде зростати його 12-річний син.

Розділяємо з близькими і рідними Віталія біль невимовної утрати.

Вічна пам’ять і слава українському Воїну!

Максим Морозов

Загинув захисник України зі Словʼянська Максим Морозов 

Водій 3-го стрілецького відділення військової частини А7085, загинув 10 серпня під час проходження воїнської служби у районі села Невське Луганської області. Йому було 35 років. 

Він народився 10 жовтня 1988 року в Слов’янську. Закінчив дев’ять класів ЗОШ № 9. Продовжив навчання у 146-му училищі – Слов’янський професійний аграрний ліцей. Отримав спеціальність водія-тракториста. Працював за фахом – спочатку на приватному підприємстві, потім у КП «Словміськводоканал». У 2021 році перейшов працювати у дорожньо-будівельне підприємство «Славдорстрой». 

З початком повномасштабного російського вторгнення, у 2022 році, разом із родиною виїхав у Васильків. Потім повернувся до Слов’янська, пішов працювати у водоканал. Звідти і був весною 2024 року призваний на службу. 

В Слов’янську у нього залишилася дружина та 2 дітей – 8-річна донька та 4-річний син.

Ілля Марченко

Слов’янськ втратив ще одного захисника 
Восьмого лютого, виконуючи бойове завдання в районі села Новодарівка Пологівського району Запорізької області, загинув солдат Ілля Марченко - кулеметник стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7280. Йому назавжди залишиться 29 років.  
Ілля народився 17 серпня 1995 року в Слов’янську. Середню освіту здобув у школах № 8 та № 9. Після 9-го класу вступив до професійного машинобудівного ліцею, де навчався на слюсаря.
Відслужив строкову службу. Працював у дорожньо-будівельному підприємстві. 
Ілля був веселим, сміливим та життєрадісним. Завжди допомагав рідним та близьким. Був гарним братом та другом. Любив рибалити. В шкільні роки займався спортом, вільною боротьбою, тайським боксом у клубі «Боєць». 
В листопаді 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшовши бойову підготовку, був відправлений на фронт, де з честю захищав країну та віддав за неї життя. 
Захисника поховали 18 лютого на кладовищі на вулиці Данила Галицького. У нього залишились батько та рідна сестра. 
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та вічна слава українському Воїну!

Олександр Левицький

Назавжди 28: на війні загинув кулеметник зі Словʼянська Олександр Левицький

26 березня поблизу села Федорівка Краматорського району загинув солдат Олександр Левицький – кулеметник стрілецького відділення військової частини А4017. Йому назавжди залишиться 28 років. 

Олександр народився 9 вересня 1996 року в Слов’янську. Навчався у школі № 9. Після 9-го класу вступив до аграрного технікуму, де отримав професію механіка. Після закінчення навчання працював на Слов’янському механічному заводі. 

«Син був добрим, чуйним, товариським, - пригадує мати Олександра, Оксана Левицька. – Завжди був готовий прийти на допомогу. Він був у мене єдиним. Це дуже важка втрата». 

Олександра Левицького призвали до війська у травні 2024 року. Останні місяці він боронив Україну на рідній Донеччині. 

Прощання з нашим земляком відбудеться 2 квітня. Слов’янську у нього залишилися мати та вітчим.

Висловлюємо щирі співчутті рідним та близьким Героя. Вічна пам’ять та слава Воїну, який захищав Україну та кожного з нас!