Сьогодні, 26 листопада, Україна вшановує памʼять жертв Голодомору 1932-1933 років та інших штучних масових голодів 1921-1923, 1946-1947 років. 

Унаслідок Голодомору 1932-1933 років загинули мільйони українців. Радянський лідер Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору.

       Голод 1932-1933 років не був наслідок засухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного тоталітарного режиму. Спершу в 1932 році радянська влада встановила для України нереальні плани хлібопостачання з нового врожаю. Потім вона затвердила каральні заходи для "саботажників". У жовтні до України відкомандирували спеціальну групу для "посилення хлібозаготівель" на чолі з В’ячеславом Молотовим. На Північний Кавказ відправили іншу групу – на чолі з Лазарем Кагановичем, яка мала в основному зосередитися на заселеній українцями Кубані.

        Уже в грудні в українців почали масово вилучати харчі. Проводили обшуки в дворах. За приховування їжі загрожувала смерть. Наприкінці місяця під прикриттям хлібозаготівель з українських сіл вивезли всі зернові запаси, навіть посівний матеріал. Влада відбирала продовольство, блокувала села і цілі райони, забороняла виїхати за межі України, посилила репресії. У червні 1933 року смертність українців досягла піку. 

    Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. Інститут національної памʼяті зазначає, що страшні обставини злочину роблять неможливим встановлення точної кількості викликаних голодом смертей невинних людей, і вичерпного поіменного списку. У 2000 спільна група науковців Інституту демографії та соціальних відносин імені Михайла Птухи Національної академії наук України і університетів США дійшли висновку, що надсмертність, спричинена Голодомором в Україні, становила понад 3,9 мільйона осіб. Втрати ненароджених оцінюють у 0,6 мільйона. Тож сукупні демографічні втрати внаслідок Голодомору 1932–1933 років в Україні фахівці оцінюють у 4,5 мільйона людських життів.