Щороку 24 серпня ми відзначаємо найбільше свято нашої держави – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Цей документ увінчав тисячолітні прагнення Українського народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.

Прийняття Акта відбувалося в умовах, коли під дією зовнішніх чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. 19 серпня 1991 року Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) спробував усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова, оголосив надзвичайний стан та обмежив політичні свободи громадян. Ця спроба державного перевороту, подальші події в Москві спонукали народних депутатів Верховної Ради Української РСР зібратися на позачергову сесію.

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року стало результатом багатовікової історії українського державотворення. Попередніми етапами українського державотворення були Київська Русь – Україна, Галицько-Волинське князівство, Велике Князівство Литовське, Українська козацька держава – Гетьманщина. Вперше в ХХ столітті незалежність України (тоді – Української Народної Республіки) була проголошена 22 січня 1918 року Українською Центральною Радою.

          30 років тому, 16 липня 1990 року, Верховною Радою Української РСР була прийнята Декларація про державний суверенітет України. У цьому документі державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах. Територія Української РСР в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. Верховна Рада постановляла, що віднині від імені народу України може виступати тільки вона.

24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради в Києві з доповіддю про політичну ситуацію в країні виступив Голова ВР України Леонід Кравчук. Від імені Народної ради (опозиційна до комуністів фракція) Iгор Юхновський запропонував проголосити акт, у якому мали бути зафіксовані незалежний статус України, абсолютне верховенство її Конституції, законів та урядових постанов. Надвечір 24 серпня 1991  року позачергова сесія ВР УРСР (392 депутати – «за», 4 – «проти») проголосила Акт незалежності.

З метою попередження нових спроб державного перевороту було визнано необхідним створити Раду оборони, Збройні Сили України, Національну гвардію, сформувати Конституційний суд. Урядові доручалося організувати перехід у власність України підприємств союзного підпорядкування, ввести в обіг власну грошову одиницю. Верховна Рада визнала за необхідне провести 1 грудня 199 року всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності та вибори Президента України.

Архівні відеоматеріали: https://www.youtube.com/watch?time_continue=3&v=TdYk5aYKoGY&feature=emb_logo

1 грудня 1991 року громадяни України взяли участь у всенародному референдумі. У бюлетень для таємного голосування було внесено питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»

Всього у волевиявленні взяли участь 31 891 742 громадянина, або 84,18 % від загальної кількості внесених до списків. Ствердну відповідь на питання бюлетеня – «Так, підтверджую» – дали 90,32 % голосуючих (28 804 071 особа). Проти – «Ні, не підтверджую» – проголосувало 7,58 %. Недійсними було визнано 2,10 % бюлетенів. Зверніть увагу на карту, де відображено результати референдуму. «За» проголошення незалежності України проголосувало 83 % мешканців Донецької області, які брали участь у референдумі.

                                                    Онлайн-вікторина «Державні символи України»

Інформаційні матеріали

Пізнавальний відеоролик каналу «Хмаринка» для наймолодших учасників вікторини: https://www.youtube.com/watch?v=UTpSQvivMnM

Вікторина для початківців: https://learningapps.org/watch?v=pjr3k969c20

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. На початку ХХ століття, в часи Української революції 1917–1921 років, наш народ зміг відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року  Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну та економічну залежність від московського центру і розбудовувати самостійну державу, відроджувати національну культуру, історичну пам’ять.

Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року спирався на Декларацію про суверенітет. А результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року стали найпереконливішим підтвердженням волі народу .

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності держави.