У нашій школі практично як і у всіх загальноосвітніх навчальних закладах 1 вересня 2008 р. було проведено перший урок на тему «Державний прапор України – святиня нашого народу», згідно з рекомендацій Міністерства освіти і науки.

Прапор незалежної України має давню історію. За часів України-Русі на стягах зображували небесні світила, хрести, княжі знаки − тризуби, двозуби. Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання.

Головні стяги у XVII ст. були переважно червоно-малинові із зображенням архістратига Михаїла, а також герба гетьмана. Свої прапори мали полки, сотні, курені. Козаки мали корогви різних кольорів: жовті, сині, зелені та ін.

У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів Козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських корогвах, прапорах та клейнодах, однак тоді ще не вдалося досягти єдності щодо прапора.

Синьо-жовті поєднання в прапорі отримали логічне тлумачення як національні кольори українського народу у XIX – на початку  ХХ століть: синій колір символізував мирне безкрайнє небо, а жовтий – стиглі пшеничні лани як символ достатку.

У період створення Української Народної Республіки 22 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор її символом.

13 листопада 1918 р. синьо-жовтий прапор став державним символом і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Прикарпатській Русі, а у 1939-му − в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону армію у вересні 1939 року.

За часів радянської влади в УРСР жовто-блакитна символіка українського прапора (як і знак тризуба) була заборонена, а будь-які її прояви та відображення переслідувалися владою. Традиція державної символіки в поєднанні синьої і жовтої барв була відновлена лише в незалежній Україні.

24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор.

28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла постанову "Про Державний Прапор України". Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.

Національна традиція символічного відображення світу, яка формувалася упродовж кількох тисячоліть, мала поєднувати народний, релігійний та державний аспекти в символіці державного прапора:  жовта і синя барви у згаданому тлумаченні та знак, нині відомий під назвою тризуб. Такий  вигляд має  і сучасний прапор України, який є втіленням національної єдності, честі, гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення українського народу.

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено "День Державного Прапора", який з 2004 року відзначається щорічно 23 серпня.

Ой що в Софійському заграли дзвони, затремтіли,
На білі голуби – ангели в небі полетіли,
Ой там зібралися під прапори, під сонячні ще й сині.
Віднині – не буде більш пана у вільній Україні.

П. Тичина

Небесно-золотий наш стяг
Ти пахнеш небом щирим злотом
На тебе йде орда болотом
Ти вдома вже, а не в гостях

І. Драч

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож  встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

В. Крищенко

Та подивися, друже, у вікно,
Де має жовто-синє знамено.
Ласкавий літній легіт проліта...
Он там цвіте пшениця золота.
Це український прапор - дивоцвіт.
Відбився в ньому неповторний світ.
І чорноморська гожа синява,
І далина мрійлива степова.

Ю. Загорський